Рій " Малі Козачата"

Рій: «Малі  козачата»

Девіз: «Нехай знає рідна мати, вільна Україна,

козачата ми маленькі, зате гідна зміна!»

Керівник рою: Проніна Алла Володимирівна

Загальна тема: Формування патріотичних почуттів, вироблення високого ідеалу служіння народові в ім'я процвітання української держави.

Опис роботи

Головне в моїй роботі – виховати учня – українця – патріота. Що включає таке виховання? Це розвиток любові до Батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальність за природу рідної країни; зробити свій внесок у долю Батьківщини; інтерес до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо рідної країни, її народу.

 «Відкрити перед кожним вихованцем усі джерела,

якими живиться могутнє почуття любові до Батьківщини.

Це і природа рідного краю, слово рідної мови, культ Матері і Батька,

Мала Батьківщина, її історичне та героїчне минуле, працелюбність.»

В.О. Сухомлинський

Дитина стоїть у центрі педагогічної системи. Дитинство – це період інтенсивного фізичного й психічного розвитку особистості, протягом якого відбувається його підготовка до дорослого життя.

Як зазначила Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич, необхідно випускати зі школи всебічно розвинену, здатну до критичного мислення цілісну особистість, патріота з активною позицією, інноватора, здатного змінювати навколишній світ та вчитися впродовж життя.

«Наше завдання — кожній дитині дати доступ до якісної освіти. Успіх України в тому, щоб побудувати суспільство освіченого загалу, бо кожна дитина, незалежно від її здібностей, має право на успіх в житті, на максимальне розкриття власних здібностей, яке може запропонувати якісна освіта», — наголосила Лілія Гриневич.

Вчитель – зразок для дитини в сучасній школі. У вчителя незвичайна місія в житті: стати другом для кожної дитини, направляти, виховувати. Його призначення – простежити за становленням особистості дитини, що входить у сучасний світ, виховати людину, здатну гідно зайняти своє місце в житті нашої незалежної країни.

Головне в моїй роботі – виховати учня – українця – патріота. Що включає таке виховання? Це розвиток любові до Батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальність за природу рідної країни; зробити свій внесок у долю Батьківщини; інтерес до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо рідної країни, її народу.

Уже 3-ій рік працюю за власною програмою з національно-патріотичного виховання «Я-українець». Змістом програми передбачено активне залучення дитини до виховного процесу на засадах співпраці, діалогу, партнерства. Тому основним виховним завданням вважаю реалізацію національно-патріотичного виховання.

Класний керівник повинен бути професіоналом, тому ставлю себе поряд з дитиною в діяльності, а не напроти неї. Намагаюся допомогти дитині зрозуміти себе і повірити в свої сили, створюю ситуацію успіху, щоб дитина стала справжнім патріотом своєї Батьківщини, щоб у дорослому житті мої учні внесли свій внесок у розвиток нашої України.

Створюючи модель навчально-виховного процесу застосовую проектно – технологічний підхід, який дозволить:

§  розвивати патріотичні почуття, формувати помисли і бажання активно допомагати дорослим у процвітанні України, більше знати про минуле своєї батьківщини.

§  сприяти вихованню в учнів любові до рідної мови, оволодіння нею, підвищення мовної культури, формування національної гідності, громадянської позиції.

§  сприяти популяризації національної історії, ознайомленню з об’єктами культурної спадщини місцевого значення; залученню учнів до пошукової діяльності з виявлення та вивчення невідомих сторінок історії та культури свого рідного краю.

§  виховувати учнів на кращих взірцях служіння й відданості своєму народові та Україні, шанування живих героїв, пам’яті про загиблих.

Працюючи над програмою з національного виховання, враховую пізнавальні можливості та психологічно – вікові особливості учнів. Особливостями психології шести – десятилітніх дітей є здатність охоче пізнавати довколишній світ, нові знання, сприймати норми поведінки, виробляти власне світосприймання та світобачення. Тому основи національного виховання значною мірою закладаються у дітей початкової ланки.Організовуючи навчально-виховний процес, намагаюся створювати умови, щоб учні получали задоволення від кожного уроку, заняття, щоб діти вчились в колі поваги, взаєморозуміння, підтримки, без примушення. Українська дитина дуже вразлива, тому треба знаходити підхід до кожної, щоб розбудити зацікавленість, стати  на сторону дитячих інтересів, підходити до кожного з ласкою, задовольняючи їхні потреби.Завдяки  інноваційним технологіям діти засвоюють норми поведінки, взаєморозуміння, повагу по відношенню до однолітків, до старших. Розвиваються навички, здібності через творчі та дидактичні завдання. Навчальний матеріал засвоюється краще, якщо використовуються різні види діяльності: малювання, ліплення, аплікації, конструювання. Такі заняття сприяють інтелектуальному розвитку дитини через їхню активність. Участь школярів у різноманітних заходах, де вони є і організаторами, і виконавцями (акції «Милосердя», «Ветерани живуть поруч», «Діти за здоровий спосіб життя», «Затишок», участь дітей в щорічних виставках – ярмарках «Щедрість рідної землі», декоративно-прикладної творчості, у конкурсах «Мої права», малюнків «Права дитини в малюнках», «Осінній вернісаж», спортивні естафети та змагання тощо), дає змогу їм приймати на себе відповідальність за справу колективу, сприяє їхньому громадянському становленню, духовному зростанню, розвитку лідерських, організаторських та творчих здібностей у суспільній роботі, ініціативи.

Реалізація програми «Я- українець». Заходи:

§  Мандрівка містом «З чого починається Батьківщина».

§  Бесіда – диспут «Де найкраще місце на землі?»

§  Пошуковий проект середньої тривалості «Відомі люди нашого міста».

§  Проект «Музичний фольклор рідного краю».

§  Усний журнал «Наша Вітчизна – Україна»

§  Випуск газети «Я – син своєї землі».

§  Проект «Славетні українці – жителі Київської області».

§  Бесіда «Мої права та обов’язки».

§  Літературно-музична композиція «Краса природи в пісні і слові».

§  Конкурс читців «Таланти твої, Україно».

§  Акція «Збору кришечок для виготовлення протезів воїнам АТО»

§  Акція « Діти – дітям»

§  Фестиваль «Патріотична пісня»

§  Благодійна ярмарка «Збір коштів на операцію Чорному Денису»

§  Акція «Допоможем зимуючим птахам».

§  День вишиванки

У кожній дитині закладені певні здібності, але розкриваються вони у кожного по різному. У одних проявляються дуже виразно, а у інших можуть дрімати. Тому моя задача спільно з батьками – не дати згаснути дитині. Бо кожна дитина, то є зірочка, яку треба запалити своєчасно. І тоді діти із задоволенням виконують спільну, дослідницьку роботу, прагнуть самостійності, розв’язують проблемні завдання, або ті, які вимагають кмітливості, творчості.

Враховуючи це, я приділяю вихованню дітей у сім’ї особливу увагу: систематично надаю батькам кваліфіковану педагогічну допомогу у вихованні дітей у формі порад, бесід, консультацій, лекцій; сприяю формуванню взаєморозуміння, контактів між школою і сім’єю, усвідомленню батьками спільності виховних цілей сім’ї і школи. Проводяться тематичні батьківські збори, педагогічні читання, батьківські дебати. Батьки є учасниками, організаторами багатьох виховних заходів:

§  «Я і моя сім’я – майстри»

§  «Я і моя сім’я – шанувальники старовини»,

§  «Тато і я – спортивна сім’я» та інше.

Розвиваючи здібності – формую інтереси. Тут важливо підібрати матеріал для розумової діяльності кожному учневі, щоб не зникла зацікавленість. Щоб учні знали напрямок розв’язання певних завдань для подальшого життя. Уміло підтримувати вогник в їхніх душах і очах.

Дитина повинна не тільки засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, міркувати. А добитися цього можна лише засобами, що активізують пізнавальну активність, де дитина вірить у свої сили, розвиває свої здібності, бере участь в різних справах. Тільки тоді сучасна українська дитина буде щаслива. А ми повинні їй допомогти стати успішною, робити самостійно вибір, оцінювати наслідки прийнятих рішень, бути комунікативною.

Моїм помічником у вирішенні проблем класу є учнівське самоврядування. Саме воно є основною ланкою у становленні учнівського колективу, уособлюючи демократичну та самодіяльну атмосферу, забезпечуючи права всіх учасників учнівського колективу, сприяючи формуванню у них громадянськості, організаторських якостей, допомагаючи мені як класному керівникові у проведенні різноманітних заходів, а часто – виступаючи їх ініціатором.

Дуже важливо, щоб засвоєння перших наукових істин відбувалося не за підручником, а з джерел пошукового характеру, дослідницької роботи, практикумів, проектів. Результативність навчання значною мірою залежить від вибору методів навчання та відповідності їх віковим і індивідуальним завданням розумового розвитку дітей. Щорічно у класі проводяться зустрічі учнів з представниками громадських та державних установ, організацій: ветеранами війни та праці, людьми різних професій та професійних династій, працівниками місцевого самоврядування, правоохоронних органів, сторінки біографії яких викликають в учнів почуття гордості та шанобливе ставлення.

Цікаво проходять виховні заходи у рамках загальношкільних заходів:

§  Тижня пам’яті до річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників

§  Місячника правового виховання Бесіда «Мої обов’язки в сім’ї».

§  Місячника патріотичного виховання Літературно – музична композиція «Небесна сотня – рана України».

§  Тижня правової культури, присвяченого Дню прав людини Диспут «Чи кожен вчинок можна назвати хорошим », Диспут «Чи кожна людина може бути совісною».

§  Місячника національного виховання Бесіда «Майбутнє починається сьогодні».

§  Місячника громадянського виховання Проект «Традиції святкування Великодніх свят на Україні».

Людина, а тим паче, освічена людина, тільки тоді може називатися справжньою Людиною, якщо вона вивчає і знає все про свою Батьківщину. Для кожного з нас Батьківщина розпочинається від рідного порога, від рідної домівки, від того місця, де вперше почали ходити і вимовили перше слово «мама», і саме із знайомства із своєю малою Батьківщиною.

Оцінюючи результати своєї праці, результати діяльності класного колективу, можу констатувати: моїм вихованцям властива активна громадянська позиція, їх характеризує працелюбність, доброзичливість, милосердя, вміння будувати толерантні стосунки. Уже сьогодні мої учні, які навчаються у 3-му класі, виступають як особистості з власною індивідуальністю, здатні бути суб’єктами творчості, самовдосконалення. Мої діти є справжні українці, які дбайливо ставляться до рідної мови, культури, традицій, до Батьківщини – ім’я, якої Україна.